До четвертої річниці повномасштабного вторгнення Svidok.org запускає збір свідчень про війну
Минуло чотири роки з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 24 лютого - це дата, про яку є що сказати кожному українцеві, та з кожним роком все більше деталей затираються. Тож до цієї дати онлайн-платформа Svidok.org оголосила про запуск всеукраїнської ініціативи зі збору свідчень українців про війну.
Для цього потрібно зареєструватись на svidok.org або ж скористатись телеграм-ботом – @SvidokNoteBot чи безплатною телефонною лінією за номером 0 800 507 480. До свідчень можна додавати фото та відео.
Поділитись своїм воєнним спогадом може кожен. На платформі Svidok.org всі свідчення є конфіденційними, а після публікації з персональних даних відображається лише населений пункт, де відбувались події, описані в нотатці.
Що українці вже зберегли на Svidok.org
На платформі Svidok.org вже зареєстровані майже 5500 українців, які діляться своїми історіями і про початок повномасштабної, і про день війни, який найбільше запам'ятався. А також про окупацію, евакуацію, волонтерство. Ось кілька з них (імена змінені з міркувань безпеки).
 |
Виїжджаючи з Бучі, вони вже не сподівалися побачити свою квартиру цілою... Всі перші тижні ми не вимикали радіо, в режимі 24/7 слухали новини. Стрімкість подій приголомшувала. Почав вести щоденник війни до літа 2022 року. Щоб не збожеволіти від валу трагічних подій перших тижнів. ” – пише Олександр про свій досвід початку повномасштабного вторгнення в Києві. |
Ранок 24 лютого почався з вибухів і телефонних дзвінків сусідів, родичів. Всі розуміли що щось відбувається, але мозок не хотів приймати реальність.
Подзвонивши керівнику закладу, в якому працювала, сказав виходити всім на роботу. Прийшовши в навчальний заклад, я була заступником директора, побачила учнів, які прийшли на навчання. Дзвонила в управління освіти як міське, так і обласне, ніхто не відповідав. Ніяких вказівок, наказів не було. Вирішили всіх учнів розпустити по домівках, але деяким учням треба було добиратися в інші села і міста, багато хто проживав у гуртожитку. І тут почалося страшне, як їм потрапити додому? Діти їхали на свій страх і ризик, класні керівники весь час були на зв'язку. До пізнього вечора, дякувати Богу, всі, крім одного учня добралися до дому. Один учень повернувся і деякий час жив у своєї класної керівниці, бо не міг виїхати з міста. Цей день я пам'ятаю уривками, десь помню,десь свідомість не хоче приймати жахливу реальність., – поділилась своїми спогадами з Херсона Ольга.
 |
Близько третьої ночі реактивний дрон влучив у дах багатоповерхового житлового будинку в моєму дворі. На той час були самі люті морози і температура була -20. Внаслідок вибуху виникла пожежа. був пошкоджений фасад, але найстрашніше у трьох прилеглих будинках було пошкоджено понад 30% вікон: вибито шибки та вирвані рами. Весь двір був встелений шаром зі скла. Вибух стався у 50 метрах від моїх вікон. Або хоч якось захистити помешкання від нищівної температури, люди забивали вікна чим могли: фанера, ОСБ- плити, поліетилен. Об’єктом |
Думка про виїзд виникла не відразу. Я би сказала, у мене зовсім не було думки виїжджати. Я думала, що це скоро завершиться і я не хотіла залишати своїх батьків, своїх рідних, знайомих, свою квартиру, залишати свого кота. Я це не планувала зовсім. Ми півроку були в окупації. Мені було дуже страшно не так за себе, як за дитину, тому що я зрозуміла, що коли вони захочуть, то і зроблять, перекриють усі доступи до Криму перекриють доступи, до Херсону. І вони будуть робити що завгодно, і голод можуть зробити, як це було в 33-му. Що хочуть можуть зробити. І я цього дуже боялась. І одного дня я сиджу з сусідкою на вулиці розмовляємо, і приходить чоловік і каже: «Наташа, я замовив маршрутку, яка вивозить людей. Завтра ми їдемо, збирай речі.» Боже, в мене паніка, сльози, я нікуди не поїду, як так завтра? Ми сіли вранці на маршрутку, плакали всі. Навіть наш дідусь, коли ніколи не побачиш його сльози. Два чемодани з собою взяли речей, - ділиться Оксана про виїзд х Антонівки, що на Херсонщині.
Завезли допомогу військовим на пост і цивільним на Малу Рогань і під Вільхівку. Вчора наші прекрасні друзі з фонду Дія зарядили нам дві машини харчів, білизни, предметів гігієни. В селах після боїв, звісно, дуже печально: деякі будинки випалені, деякі побиті, але видно, що в них далі живуть, латають вікна, розбирають сміття. Старенькі копаються на городах, як без цього) Несподівано звідкись з'явився літак, але швидко зник. Сонячно, з боку Чугуєва небо в ніжному ранковому серпанку, - діляться своїми буднями харківські волонтери.
Таких опублікованих історій на платформі Svidok.org – майже 4000. А не розказаних – мільйони! Зараз не час мовчати. Про щоденні обстріли Росії, руйнування будівель внаслідок ракетних атак, про воєнні чи екологічні злочини, поранення, окупацію, вимушену евакуцію, блекаути, навчання в укриттях, волонтерство або адаптацію до життя в умовах війни, про те, як ви почуваєтесь – ваша історія важлива!
Чому варто залишати свої свідчення
Анонімні свідчення про воєнні та екологічні злочини команда онлайн- платформи передає Офісу генпрокурора та Міжнародному кримінальному суду. Понад 350 історій, залишених на Svidok.org, долучили до досудових розслідувань.
Також у США провели з десяток виставок, присвячених темі повномасштабної війни Росії в Україні. У Нью-Йорку, Каліфорнії, Вашингтоні іноземці побачили наслідки ворожих атак очима людей, чиї міста і села щодня стикаються з російською агресією.
“Ми бачимо, що підтримка України у світі зменшується. Нам потрібно змінити цю ситуацію і показати свою згуртованість. Для цього варто голосно говорити, що в нас йде повномасштабна війна, яку Росія і тільки Росія зав’язала. Саме персональні історії допоможуть іноземцям краще зрозуміти, через що проходять українці щодня. Адже статистика і новини у ЗМІ не дають повної картини. Тому час голосно розказати правду”, –
закликає Олена Кук, директорка зі контенту та комунікацій платформи
Svidok.org.
Персональні історії посилюють голос українців за кордоном. А головне – вони унеможливлять спроби Росії маніпулювати фактами та викривлювати правду про ту чи іншу подію.
Також свідчення українців про воєнні злочини з 16 лютого до 16 березня можуть конвертуватись донорами у 50 гривень, що перераховуватимуться на “Єдинозбір”, у межах якого Фонд збирає 1 мільярд гривень на закупівлі дронів-перехоплювачів шахедів. Це спільна ініціатива платформи Svidok.org, Благодійного фонду Сергія Притули й Національної Бібліотеки Ярослава Мудрого. Тобто історія українців стане донатом і посилить спроможність наших військових у відбитті ворожих повітряних атак.
Поділіться своєю історією на Svidok.org. Світ має почути правду!
